Служба військового
капеланства
Збройних Сил України
Задоволення духовно-релігійних потреб особового складу та членів їх сімей
Структура
Організаційна структура Служби військового капеланства у ЗС України залежить від обсягу, характеру та складності заходів ЗДРП особового складу
1
Стратегічний рівень
Служба військового капеланства ЗС України
2
Оперативний рівень
Служби військового капеланства органів військового управління
3
Тактичний рівень
Військові капелани і помічники військових капеланів військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій

“Війна стала для мене не лише випробуванням, а й ще глибшим пізнанням Бога — серед втрат, болю, братерства та взаємної підтримки.
Від війни навчився, що справжня сила воїна — не лише у зброї, а в душі, яка не зламалась.”
Начальник Служби військового капеланства ЗС України
Вовкотеча Олександр Миколайович
Полковник
Напрями військово-капеланської діяльності
Душпастирська опіка
Духовна підтримка та душпастриська допомога військовослужбовцям ЗСУ, їх сім’ям та ветеранам
Релігійно-просвітницька діяльність
Поширення духовних знань, організація богослужінь та релігійних заходів
Соціально-благочинна діяльність
Допомога нужденним, гуманітарні ініціативи та соціальна підтримка
Консультування та командування з релігійних питань
Надання рекомендацій командуванню щодо релігійних та духовних питань
Новини
Проєкти
Спеціальні проєкти та ініціативи Служби військового капеланства
Співпраця з церквами та релігійними організаціями
Партнерство з релігійними конфесіями для духовної підтримки військових
Міжконфесійні мобільні групи
Спільні виїзні команди капеланів різних конфесій для служіння на передовій
Міжнародні заходи
Участь у міжнародних заходах та прощах, наприклад у ЛЮРД
Про нас у ЗМІ
Матеріали ЗМІ, у яких розповідають про нашу діяльність та проєкти
Бібліотека
Збірка документів та книг пов’язаних з капеланством – можна завантажити
Посилання
Збройні Сили України
Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій
Міжконфесійна рада з питань військового капеланства при Міноборони України
Забезпечує співпрацю між релігійними організаціями, священнослужителі яких обіймають посади військових капеланів
Питання/відповіді
Поширені питання про капеланську службу
Історія
Ключові етапи, правові основи та роль військового капеланства
Передумови прийняття закону про службу військовго капеланства
Становлення та розвиток правової бази капеланської служби в ЗСУ
Основи закону про службу військового капеланства
Основи правового регулювання діяльності військових капеланів
Капелани – Лицарі Духу
Інтерв’ю та історії з життя та роботи військових капеланів
Питання Та Відповіді
Найпоширеніші запитання про Службу військового капеланства
I. Право і мандат
Служба військового капеланства — це державна система забезпечення духовних прав військовослужбовців, визначена Законом України «Про Службу військового капеланства» (2021 р.).
Її призначення — гарантувати військовим можливість реалізовувати свободу світогляду та віросповідання, мати духовну опіку, доступ до релігійних обрядів, душпастирську підтримку й релігійну освіту.
Структурно Служба включає підрозділи капеланства в ЗСУ, Національній гвардії, Державній прикордонній службі та інших формуваннях, а також систему підготовки та координації капеланів.
Основна мета — забезпечення духовних потреб військовослужбовців у мирний час та в умовах війни.
Це реалізується через:
• душпастирську опіку (особистий духовний супровід військових);
• проведення богослужінь і таїнств (сповідь, причастя, поховання, молитви);
• релігійно-просвітницьку діяльність (виховання у вірі, катехизація, навчання основам християнського життя);
• соціально-благочинну діяльність (допомога пораненим, сім’ям військовослужбовців, підтримка тих, хто переживає втрати);
• консультування командування з релігійних питань (надання порад щодо релігійних потреб підрозділу та забезпечення міжконфесійної злагоди).
Капеланом може стати громадянин України, який:
є священнослужителем релігійної організації, зареєстрованої в Україні;
має вищу богословську або теологічну освіту;
отримав мандат від керівного центру своєї релігійної організації;
відповідає вимогам держави щодо служби в секторі оборони (відсутність заборон, підтвердження доброчесності, готовність служити в умовах воєнного часу).
Мандат — це офіційний документ релігійної організації, який:
підтверджує, що особа є її священнослужителем;
дозволяє цій особі здійснювати капеланське служіння у Збройних силах та інших військових формуваннях;
визнається державними органами як умова доступу до посади капелана.
Фактично мандат — це церковне призначення та благословення на служіння військовим.
Лише керівний центр (управління) релігійної організації, офіційно зареєстрованої в Україні.
Тобто місцевий священник чи парафія самостійно мандат видати не можуть — це прерогатива Церкви як інституції.
Ні. Після внесення змін у 2024 р. закон прямо забороняє:
призначати капеланами священнослужителів організацій, чий керівний центр знаходиться у державі-агресорі;
продовжувати служіння капеланів, які належать до таких структур.
Це зроблено для захисту нацбезпеки та уникнення впливу чужої держави на військове середовище.
II. Вимоги та підготовка капеланів
Кандидат на службу капеланом повинен відповідати чотирьом групам вимог:
1. Духовно-церковні вимоги
бути дійсним священнослужителем;
мати бездоганну репутацію в церкві;
отримати мандат.
2. Освітні вимоги
мати вищу богословську/теологічну освіту;
у багатьох конфесіях — пройти внутрішню капеланську формацію.
3. Державні вимоги
бути громадянином України;
відповідати вимогам щодо проходження служби;
бути спроможним служити в умовах бойових дій.
4. Етичні вимоги
готовність діяти гуманно, відповідально і неупереджено;
дотримання пастирської таємниці;
здатність служити військовим незалежно від їхнього світогляду.
Процес починається всередині церкви.
Кандидата висуває:
єпархія / єпархіальне управління,
або керівний центр релігійної організації.
Тільки після церковного затвердження і видачі мандата держава може прийняти священника на службу.
Так.
Капелани проходять:
військово-базову підготовку (орієнтація у військовому середовищі, безпека);
капеланську підготовку (робота у стресі, служіння в зоні бойових дій, супровід поранених);
літургійну та пастирську формацію;
настанови щодо роботи з командуванням, врахування релігійного складу підрозділу;
підготовку з міжконфесійної взаємодії.
Курс може відрізнятися в різних конфесіях, але всі повинні відповідати стандартам, затвердженим державою.
III. Організація служби та статус
Капелан — це священнослужитель, який не втрачає свого духовного статусу, але одночасно проходить службу у військовій частині на офіцерській посаді, передбаченій штатом.
Він:
не є бойовим військовослужбовцем;
має службові повноваження, пов’язані виключно з духовною та релігійною сферою;
є повноправним членом військового колективу;
підпорядковується командуванню частини, але в духовних питаннях — своїй релігійній організації.
Ні.
Законом передбачено категоричну заборону:
видачі капеланам зброї;
участі у збройних діях;
виконання бойових завдань;
залучення до охорони, нарядів, чергувань.
Це означає: капелан — служитель миру навіть у розпал війни.
Ні.
Його місія — служити духовно, а не брати участь у бойовій діяльності або слідчих діях.
Капелан не виконує:
несення вартової служби;
участі в операціях;
слідчих дій;
будь-яких обов’язків, несумісних зі священничою гідністю.
В Збройних Силах та інших структурах працюють спеціальні органи капеланської служби, які відповідають за:
розподіл капеланів по частинах;
організацію підготовки;
внутрішню комунікацію;
співпрацю з релігійними організаціями;
забезпечення капеланів умовами служіння.
Співпраця будується на принципах:
довіри та взаємоповаги;
відокремлення духовної сфери від командної;
поінформованості капелана про події в підрозділі — настільки, наскільки це потрібно для душпастирської опіки;
регулярного консультування командирів щодо релігійних питань та потреб військових.
Капелан не втручається у командні рішення, але може давати рекомендації з морально-етичних та релігійних міркувань.
IV. Практична служба капелана
Усі обов’язки капелана закон структурує через 4 офіційні напрямки діяльності:
1. Душпастирська опіка
індивідуальні та групові духовні розмови;
супровід у складних життєвих ситуаціях;
сповідь, молитва, духовні поради;
супровід у шпиталях та під час поранень;
підтримка родин військовослужбовців.
2. Релігійно-просвітницька робота
катехизація;
проведення духовних зустрічей;
навчання основам віри, традицій і духовної культури;
робота з особовим складом у святкові та пам’ятні дні.
3. Соціально-благочинна діяльність
підтримка поранених;
допомога родинам загиблих;
організація пожертв, гуманітарної підтримки;
співпраця з благодійними фондами та волонтерами.
4. Консультування командування з релігійних питань
рекомендації щодо релігійних потреб підрозділу;
підтримка міжконфесійної злагоди;
поради щодо організації свят, обрядів;
інформування про особливості релігійних традицій військових.
Так.
Це одне з ключових завдань капелана. Богослужіння можуть відбуватися:
у спеціально обладнаному приміщенні;
у польових умовах;
у бліндажі чи укритті;
на позиціях (за дозволом командування).
Усі обряди проводяться відповідно до канонів Церкви.
Закон захищає свободу віросповідання.
Це реалізується так:
якщо підрозділ має капелана іншої конфесії, військовий може запросити священника своєї традиції;
командування не може примушувати до участі у богослужіннях;
кожен військовий має право отримати духовну опіку відповідно до своєї віри.
Так.
Капелан:
супроводжує поранених;
підтримує бійців на передових позиціях;
може перебувати в зоні бойових дій відповідно до рішень командування;
надає духовну підтримку в екстремальних ситуаціях.
Його діяльність завжди узгоджена з вимогами безпеки.
V. Етика, відповідальність і безпека
Капелан зобов’язаний:
діяти згідно з канонами своєї Церкви;
поважати гідність кожного військового;
бути неупередженим;
зберігати пастирську таємницю;
уникати будь-якої політичної діяльності;
бути прикладом християнського життя і служіння.
Так.
Будь-яка інформація, отримана під час:
сповіді,
душпастирської бесіди,
особистої молитви,
духовного супроводу —
є недоторканною.
Капелан не має права розголошувати її навіть командуванню.
Ні.
Капеланам заборонено:
належати до політичних партій;
вести політичну агітацію;
виступати з політичними заявами;
впливати на політичні погляди військових.
Контроль здійснюють:
військове командування — у питаннях організації служби та дисципліни;
релігійна організація — у питаннях духовного життя, канонічної послуги;
держава — щодо дотримання закону та безпеки.
Серед підстав:
рішення релігійної організації;
порушення церковної дисципліни;
невідповідність вимогам Закону;
заборона на діяльність організації, до якої належить капелан.
Після звільнення:
капелан стає на військовий облік;
повертає копії документів;
може продовжувати священниче служіння поза військом;
може за рішенням церкви бути повторно направлений на капеланське служіння.
VI. Додаткові питання
Це здійснюється через:
співпрацю керівних церков;
міжконфесійні консультативні органи;
єдині стандарти служіння;
чіткий поділ відповідальності за різні підрозділи.
Мета — щоб кожен військовий отримував духовну опіку без конфліктів і конкуренції.
Поділ такий:
Держава: форма, позначки, службові умови.
Церква: літургійне начиння, ризи, богослужбові книги.
У відкритому доступі:
сайт Міністерства оборони України;
сайт Служби військового капеланства;
портал ДЕСС (Державної служби з етнополітики та свободи совісті).



